 Шановні колеги по
хоббі !
Ліга
радіоаматорів України вже відсвяткувала свій двадцятилітній ювілей, але так
склалося історично, що Чернівецьке
обласне відділення було створене
пізніше. 13 грудня 1992 року проводились
установчі збори
і з ініціативи 57 радіоаматорів прийнято
рішення про заснування осередку Ліги радіоаматорів «Буковина». П’ятим квітня 1993 року датоване Свідоцтво про
реєстрацію громадської організації, видане Управлінням юстиції Чернівецької
обласной державної адміністрації. Передісторія типова для «буремних» дев’яностих. В ті часи
радіоаматори були згуртовані навколо Чернівецької радіотехнічної школи ДТСААФ. Розташована в центрі міста на
перетині всіх доріг по колишній вулиці імені Карла Маркса, 4, РТШ не могла не
привернути увагу різних комерційних структур. Приміщення частково почали
здавати в оренду. З часом скоротили посаду начальника колективної
радіостанції UB4YZZ, яку тоді обіймав Олександр Акользін UB5YCV (now UT8YA). Далі був виданий наказ про переведення школи в
приміщення в районі кемпінга, а з часом і про ліквідацію установи. Радіоаматори тоді по суті опинились на вулиці.
Я, на той час завідувач відділом Чернівецького
обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді (колишньої
обласної СЮТ) і начальник колективної радіостанції UB4YWY очолив робочу групу
по підготовці і проведенню зібрання радіоаматорів області. Засновником
організації і став обласний центр НТТУМ. Цікаво, що в газеті «Буковина» була надрукована стаття
журналіста, радіоаматора із Заставни Мензака
Петра Петровича UT5OD «Радіоаматорам потрібні меценати». Пізніше про
створення нової громадської організації з’явилось повідомлення газети «Молодий буковинець». У нас в
першу чергу вирішилось питання з місцем зібрання колег по хоббі. Вже тоді були
призначені «клубні дні» по п’ятницях. Почав виходити «друкований орган»
«Радіовісник Буковини». Копії перших двох випусків разміщені у нас на сайті, як і ряд
інших унікальних матеріалів в розділі
«Публікації за хронологією». Саме
завдяки тому що ми об’єднались у себе в області і стали повноцінним стуктурним
підрозділом Ліги радіоаматорів України, жодне рішення не приймалось без участі наших
представників. Свідоцтва про статус обласного відділення ЛРУ отримали в 1993, 1998 і 2004 роках. Була
організована робота QSL-бюро і врегулювані питання реформи
позивних. Починаючи з 1994 року Україна використовує теперішні префікси. В ті
часи проводились змагання школярів із швидкісної радіотелеграфії та
радіопеленгації, шкільні колективні радіостанції приймали участь в заочних
змагання з радіозв’язку на КХ. Організаторами радіоаматорського руху серед молоді були Унгарова Світлана Іванівна UR5YLN, Дереторський Валерій Васильович UR5YGC, Гусарін Петро Веніамінович UR5YBK, Анакієв Євген
Євгенович UT1YW, Москва Богдан Володимирович UT1YB, Даниляк Володимир Євгенович UT5OC, Чалий Валерій Гаврилович US0YW та інші. В
1993 році колективна радіостанція ОЦ
НТТУМ UB4YWY посіла друге місце в міні-тесті ЮТ, в
1994 році, вже як UT4YWA, показала такий же
результат. В 1995 році зайняла перше
місце, в 1997 році - третє. В 1999 році ця ж колективка зайняла
друге місце в XXV змаганнях учнівської молоді на
призи журналу «Радіоаматор», другою була
і в «Польовому дні - 2001» серед юних операторів. А в січні 2009 року
посіла перше місце в експерементальних змаганнях ЮТ в режимі BPSK31. Просто не віриться, що все це в минулому
і досягнення юних на тому призупинились.
З січня 2003 року
згідно з Договором з управлінням з питань фізичної культури і спорту
Чернівецької облдержадміністрації наша громадська організація має повноваження
щодо розвитку радіоспорту на території області, виключне право представляти
радіоспорт на відповідних спортивних змаганнях, а також виключне право на
організацію і проведення офіційних змагань територіального рівня з радіоспорту.
Цей договір поновлювався у 2006 та 2010 роках з Управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту
облдержадміністрації.
Свого часу нам вдалось провести
дослідження на тему зародження радіоаматорства в нашій місцевості. В журналі «Радиомир КВ и УКВ» №7 за 2009 рік
опублікована стаття «Первые на Буковине». Своїми враженнями про початок
діяльності, як майбутнього короткохвильовика поділився колишній
чернівчанин Борис Кіршенблат UA1AAF на сторінках журналу «Радиохоббі» №4 за
2004 рік. Свій візит на Буковину описав в журналі «Радиомир КВ и УКВ» №1 за
2009 рік Едвард Крицький NT2X. Цикл статей «П’ять експедицій на Говерлу» був
надрукований у газеті «Радіоінформ» у 2010 році.
У 2003 році
стартували наші відкриті змагання з радіозв’язку на УКХ «Карпатські далі». Автором
ідеї і назви був відомий досвідчений ультракороткохвильовик Смогоржевський Аскольд
Васильович UT5OH. З
2012 року ці змагання іменуються ще і як « Меморіал пам’яті Олега Жука UT0YO». Кажуть, що людина живе до тих пір поки жива пам’ять про неї. Як не
згадати тих, хто пішов з життя за ці роки? Це імена, позивні, яких так не вистачає у
нашому аматорському ефірі...
В’юнник Олексій
Павлович UT5OO - колишній голова ФРС Чернівецької області, Осадчук Іван Миколайович – викладач РТШ,
Лелюхін Володимир Якович UT5ON, Ванзяк Василь
Іванович UR5YAZ, Анакієв Євген Євгенович UT1YW, Синчук
Володимир Филимонович UT0YZ, Велечук Афанасій
Георгійович UT5OS, Ткачук Григорій
Тітович UR0YT, Бреник Петро Дмитрович UY1YB, Павлинів Євген Олександрович
UT7YM, Гуріков Микола Григорович UT5OF, Ватаманюк Петро Петрович UT0YA, Войчук
Богдан Іванович UR0YY, Мухля Станіслав Юліанович UR5FB (ex UB5YL), Гусаков
Леонід Михайлович U5YM, Бутенко Василь Кирилович UR5YB, Вершинін Юрій
Олександрович UR0YC, Мойсик Володимир
Миколайович UR5YBM, Кравченко
Григорій Корнійович UR5YQ, Москва Богдан
Володимирович UT1YB, Панчишин Микола
Дмитрович UR5YAY, Нетреб’юк Михайло Васильович UR5YN, Жук Олег Павлович UT0YO. Хтось комусь за висловом Гурікова Миколи Григоровича був «выучеником»,
а хтось свого наставника, як у випадку з
Гусаковим Леонідом Михайловичем, називав «радіопапою». Згадуючи своїх колег по
ефіру, частіше гортайте старі апаратні журнали, знайдіть їхні QSL та фото, перегляньте фотоальбоми на
нашому сайті. Завдяки меморіалу «Пам’ять», організованому редакцією журнала
«Радио», кожного року в грудні місяці є унікальна можливість повернути в
радіоаматорський ефір на час проведення змагань позивні тих, хто пішов з життя.
За влучним висловом Якова Семеновича Лаповка UA1FA
«Всем Богом дана одна жизнь, а коротковолновикам еще одна – в эфире». В давніх записах свого батька я знайшов ще таку
цитату: « Радио – одно из современных чудес. Счасливы вы, что
занимаетесь таким делом». Констянтин Едуардович Ціолковський.
За час
існування підрозділу ЛРУ наші колеги
приймали участь в змаганнях різного масштабу,
в дипломних програмах, у
фотоконкурсі ЛРУ, працювали спеціальними позивними на честь 10-річчя
незалежності України EO10Y, 15-річчя ЛРУ EM15Y, EO15YA, EO15YW, 600-річчя міста
Чернівці EN600Y, 65-тої річниці Перемоги EN65YA. Майстрами спорту України в свій час стали Жук
Олег Павлович UT0YO, Жук В’ячеслав
Олегович US2YW, Іволга Григорій Григорович UT5YY, Іволга Леонід Григорович UT5YT. Призерами багатьох міжнародних змагань неодноразово
були члени Українського контест клубу Жук В’ячеслав Олегович US2YW, Чалий Валерій Гаврилович US0YW. До наших проблемних запитань відноситься низька активність короткохвильовиків
області в Чемпіонатах України. Слід відзначити з почуттям великої вдячності
нашу співпрацю з Чернівецькою філією Українського державного центру
радіочастот, яку очолює Тараненко Андрій
Михайлович. Головою кваліфікаційно-технічної комісії є колишній вихованець обласного центру
НТТУМ Петулько Олег Віталійович (ex UB5-082-393, UR5YAV). Зауважу, що Чернівецька область є найменшою
серед областей України за площею та кількістю населення. За програмою «URDA» – 15 районів. Станом на березень цього року видано більше ста ліцензій з урахуванням
колективних радіостанцій та дозволів на діапазон 50 MHz. Підтвердили свої членство в ЛРУ 50 чоловік. Безумовно, що в радіоаматорскій діальності не можуть не відчуватися зміни, пов’язані
з впливом науково-технічного прогресу. Пам’ятаєте анекдот з життя, коли пояснюючи туристам мету
нашого сходження на Говерлу, ми почули фразу: «А что, мобила не берет ?..» Новітні
технології роблять свою справу. Все складніше і складніше залучати до нашого
хоббі молодь. Тому, хто користується скайпом і засиджується в чатах не просто
пояснити що є й інші цікавіші методи
встановлення зв’язку. Та і не всі з тих, хто давно займається
радіоаматорством, сприйняли належним чином електронні апаратні журнали та
звіти, DX-кластери та скіммери,
SDR-технології, ехолінк. В тих же
«Карпатських далях» звіт складається у форматі EDI, але ж і суддівство в кінцевому
рахунку здійснюється за лічені хвилини. Гумористи
- радіоаматори, моделюючи ситуацію на майбутнє («Страшний сон Веры Павловны») пишуть: «…Иногда в
эфире еще можно встретить живого человека. У радиолюбителей огромная экономия
времени. 2200 год. При поступлении во всемирную базу данных информации о
появлении на свет человеческого существа, ему вместе со всеми необходимыми
идентификаторами (ИНН и пр.) присваивается радиолюбительский позывной
(идентичный личному IP-адресу) и начинается процесс моделирования радиосвязей. Все возможные
дипломные программы выполняются за 10 msec, после чего позывной благополучно
закрывается…». (Автор Сергій
Демидов).
Але повернемось у рік 2013 - й. За влучним висловом Джона
Леннона «Жизнь – это то, что с нами происходит, пока мы строим планы». Наші найближчі завдання зрозумілі: участь в
Чемпіонатах України, «Карпатських далях» і «Польовому дні», інших змаганнях на
КХ та УКХ, активізація роботи в ефірі в
рамках дипломних програм, де зв’язки з нами є заліковими. Це такі як «URDA», «Україна стародавня», «Лицарі Запоріжжя», «Гори України», «W-UR-FF», «Острови України». Перша і поки що
остання експедиція на річці Дністер була організована у 2004 році на острів Репуженський. Нам треба і далі підтримувати
роботу репітера та ехолінка. Ехолінк за визначенням це радіоаматорська система призначена для з’єднання ефірних
просторів, які знаходяться на різній віддалі один від одного. Програма
«Ехолінк» не претендує на повноцінну заміну роботи в аматорському ефірі. Це
просто нова технологія. Зв’язки можливі
і по ефіру і через Інтернет. Але ця система з іншого боку дозволяє не
засмічувати радіоаматорські діапазони обговоренням технічних та інших питань.
Не дарма там мережі іменуються конференціями. Хочу пояснити своє бачення
стосовно нашої участі у системі
радіоаварійної служби. Перш за
все не можу остаточно погодитись з самим терміном «служба», оскільки мова йде
про аматорство і зобов’язань строгих і обов’язкових перед
тією ж МНС бути не може. Я не агітую за відмову від співпраці з ними, але і зводити все до формальних зобов’язань не варто. Інша
справа організувати своє хоббі ще й так, щоб у випадку необхідності ми змогли
надати допомогу постраждалим можливо ще і до початку роботи відповідних
структур. Що, скажімо, нам заважає мати напрацювання з аварійним живленням,
якщо будуть тимчасові відключення електроенергії, або тренування із
встановленням антенн та комплектів апаратури в польових умовах ? Так само як застосування під час «круглих столів» кількох діапазонів
одночасно з виходом на ехолінк і, в разі потреби, на Інтернет та телефонні мережі, як
стаціонарні, так і мобільних операторів. Слід організувати роботу дублюючих ретрансляторів.
Як варіант – на базі двох рознесених УКХ ЧМ радіостанцій з діапазонами 145/433 MHz. Взагалі раджу нам всім зосереджуватись на конкретних
справах, як, скажімо, це вдається нашому радіоаматору – конструктору Мельничуку
Василю Васильовичу UR5YW, призеру конкурсу технічних публікацій газети
«Радіоінформ» 2012 року. Згадайте дев’яності. Нам тоді не важливо було
яку назву обере нова структура радіоаматорства: Ліга, чи оновлена федерація. Питання
стояло про виживання. Хочу щиро подякувати всім, хто разом зі мною працював усі
ці роки у складі Ради. Повірте, у нас є тільки одна перевага – турбуватися у
нашому спільному хоббі не тільки про себе, а і про всіх вас. З ювілеєм !
Президент Чернівецького обласного відділення
ЛРУ «Буковина»
Володимир Ванзяк US0YA
|